1 червня - Міжнародний день захисту дітей

Від нашої уваги, любові, виховання залежить доля дітей. І якщо ми будемо ростити їх у добрі, змалечку оточимо їх любов'ю та милосердям, вони змінять наше життя на краще!

 В цей день кожен повинен задуматися і подивитися на дітей, які поруч. Кожен повинен зробити для своєї дитини свято. Це свято потрібне, щоби люди звернули увагу, подивилися, що поруч є діти з їхніми проблемами і потребами. Ми робимо свято, щоби послухати дітей та інколи в них повчитися.

Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості та одвічної надії. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.

У малечі не повинно бути нещасливого дитинства, і за це маємо відповідати ми, дорослі, тому турбота про дітей, захист їхніх прав повинен стати одним з найголовніших наших обов'язків.

Закликаємо усіх  й кожного наступного дня зігрівати теплом і любов'ю кожне дитяче серце, об'єднувати зусилля заради майбутнього, і тоді маленькі громадяни виростуть достойними людьми й неодмінно стануть гордістю України.

Екскурсія до "чарівної кімнати" сільської бібліотеки .

Діти разом із своїми учителями Наталією Йосипівною, Іриною Деонізівною, Любою Степанівною, завітали на екскурсію до

 "Чарівної кімнати" сільської   бібліотеки.

 Де діти багато почули про книги, про казкових персонажів, познайомились з фондом бібліотеки відгадували загадки, а що для них найцікавіше?

 це улюблені ігри, загадки, ігри на комп"ютері, які вони грали з захопленням.

Мета. Ознайомити учнів зі сільською бібліотекою, виховувати любов до книги, вміння її берегти. Викликати бажання стати активними  читачами й помічниками бібліотекаря.

 

Сьогодні у нас велика радість: ви закінчили школу. Ану відгадайте загадку: «Хто мовчки учить?» або «Язика немає, а розуму навчає?» . Правильно, діти, книга. Саме вона найкращий друг і порадник, оскільки дає нам знання, поради, вчить думати.

Сьогодні у нас буде бібліотечний урок і проведемо його ми в надзвичайній кімнаті. Ви вже здогадалися, що це – бібліотека, найчарівніша кімната в нашому селі Казкова кімната. Ви можете  зустрітися з доброю Попелюшкою, попасти на казковий  бал у королівський палац… (показую книгу).

                                                            

Або разом із Гаррі Поттером стати володарем золотих перснів…

Дуже багато цікавих пригод і подорожей чекає на вас у нашій бібліотеці. Треба тільки взяти книжку з полиці, зручно сісти за стіл і почитати.
 Тепер скажіть, до скількох ви вмієте лічити? (Діти відповідають: до 100, до 1000…)  От які ви молодці. Але, мабуть, ніхто з вас не зміг би порахувати всі книги в нашій бібліотеці, адже їх тут дуже багато.

                                                                                                     

 Уявіть собі, що всі книги звалені посеред кімнати. Це була б величезна гора, може й до самої стелі. Ви приходите, просите книгу про Червону Шапочку. Я довго її шукаю – день, а то і два і, нарешті, стомившись, знаходжу. Напевне, нікому не заотілося б  ще раз прийти в таку бібліотеку.

У будь-якій бібліотеці, діти, легко знайти книгу. Давайте спробуємо. Про кого ви хотіли б прочитати? Хто ваш улюблений персонаж? (Котигорошко. Лікар Айболить. Івасик Телесик.)Добре. Я знайду ці книги. А ви хором лічіть, поки я їх шукатиму. (Знаходжу.)
Бачите, діти, ви порахували до 10,  а я  всі три книги знайшла. А чому я їх так швидко знайшла ? (Книги розставлені в певному порядку.)

Правильно. У кожної книги в бібліотеці є своя точна адреса, своя  «квартира», своя «кімната» і навіть місце. Коли книга йде в гості до читачів, місце її вільне. Повернувшись «додому» - в бібліотеку, вона знову стає на своє місце.
Щоб бібліотечна книга жила довго, її треба берегти. Ось погляньте на ці дві книги (показую однакові книги, але одна чиста, а друга пошарпана, з обірваною обкладинкою). Вони одночасно надійшли до нас в бібліотеку. І одну діти брали читати, і другу. Та як читали їх учні, можуть сказати самі учні, точніше – їхній вигляд. Які по-вашому, діти читали цю книгу? Хороші? А цю… То як слід берегти книгу, щоб вона жила довго-довго, щоб її могло прочитати багато дітей?

Правильно, книгу варто обгорнути, не загинати сторінок, не малювати на ній, не брати її брудними руками, не перегинати, не читати за обідом. Не читати лежачи… Всі ці правила, я впевнена, ви запам’ятаєте і будете їх дотримуватися. 

 У нас у бібліотеці є бюро знахідок. Тут багато дивних речей. Ми ніяк не можемо розібратися: хто їх загубив, кому їх віддати?  Може ви допоможете нам. (Бере торбину, виймає з неї речі  і продовжує.) Кому належить цей смугастий ковпачок? Розкажіть хто такий Буратіно, хто пошив цей  ковпачок і де Буратіно міг його загубити? (Діти відповідають).

 А ось кошик. У ньому пиріжки, може ви знаєте, чиї вони? (Червоної Шапочки). Кому несла вона гостинець? Що трапилося з нею? Хто автор казки? Хто загубив кришталеву туфельку? Хто б міг її залишити і де? (Попелюшка). Чому її так дивно звуть? Звідки у неї такі туфельки?

 А ось у нас ще лікарська валізка. Тут є градусник, цукерки. Що це за дивний лікар їх приписує? (Айболить. Він лікує звірят). Хто написав цю книгу про доброго лікаря? Ось і спорожніло наше бюро знахідок, усі речі знайшли своїх господарів. І в цьому допомогли нам ви. Молодці. (Бібліотекар ознайомлює дітей з фондом бібліотеки.)

Бібліотекар. Чи сподобалося вам у нашій бібліотеці?  Хто хоче стати її читачем? (Записує дітей у бібліотеку, бажаю кожному стати найкращим читачем бібліотеки.)